«Привезу з собою частинку дому»
«Привезу сюди частинку дому» Репортаж 18.06.2026 11:06 Укрінформ У Вікнянській громаді на Буковині відкрито соціальне житло для ВПО
Двадцять сімей із Запорізької, Донецької та Луганської областей, які зареєстровані в громаді як внутрішньо переміщені особи, з 16 червня отримали власне соціальне помешкання. Двоповерхова будівля на 20 квартир, яка була переобладнана зі старої нефункціональної адміністративної споруди, стала притулком для понад пів сотні людей. Загалом тут можуть розмістити до 90 осіб. У будинку проведено ремонт, завезено нові меблі, у кожній кімнаті є побутова техніка — холодильник, газова плита, бойлер, пральна машина тощо. Загальна вартість реконструкції становила понад 25 мільйонів гривень.
Укрінформ побував на відкритті нового житла в селі Вікно та поспілкувався з майбутніми його мешканцями.
ЗА ПІВ РОКУ ДО ВІЙНИ ЗРОБИЛИ КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ
Перед будівлею, прикрашеною синьо-жовтими кульками, приблизно сотня людей очікує на офіційні заходи. Вони сидять на заздалегідь підготовлених лавицях у затінку дерев, хтось стоїть, спілкується. Тут і діти, і люди похилого віку, і багатодітні сім’ї, і люди з інвалідністю. Є також мешканці села, які прийшли підтримати нових членів громади.
Підходимо з колегами до людей, щоб запитати про нове житло. Одна з жінок спочатку відмовляється спілкуватися на камеру.
– Я вже сьогодні плакала, зараз знову розплачуся, буде негарно, – пояснює жінка.
Пізніше нам таки вдається її розговорити. Це переселенка з міста Оріхова Запорізької області Наталія Бєлих. Вона розповідає, що не одразу після початку вторгнення вирішила переїжджати. Діти майже силою забирали її з прифронтового міста.
– Ми за пів року до початку великої війни якраз завершили капітальний ремонт у нашій квартирі в дев’ятиповерхівці. Придбали нові меблі, так затишно й гарно зробили. А тепер там усе зруйновано. Сусідній під’їзд будинку повністю завалений, наш під’їзд ще стоїть, але без вікон, дверей, балконів, усе повипадало. Тому будинок визнали повністю непридатним для життя. Та тепер там майже все місто не придатне до життя. Важко дивитися в новинах на ті вулиці та місця, де все життя прожила, – ледве стримуючи сльози, говорить пані Наталія.
Наталія Бєлих
Одразу після початку повномасштабного вторгнення з Оріхова виїхали її діти з онуками. Пані Наталія з чоловіком деякий час ще жили у приватному будинку сватів. Коли починалися обстріли, переховувалася з чоловіком у куточку будинку. Каже, якби не діти, то, певно, так би й загинули в Оріхові – або уламками б завалило, або серце б не витримало.
– Страшно було. Спали одягнені, в кріслі, десь у кутку. Сидиш і прислухаєшся до звуків. Не знаєш, чи впаде зараз на тебе, чи пронесе цього разу (починає говорити крізь сльози, – ред.). Потім діти вже не витримали цих наших з дідом розповідей і повідомили військовим, щоб нас примусово евакуювали. Спочатку в Запоріжжя, а потім переїхали сюди, на Буковину. Тут вже діти з онуками облаштувалися. І нас люди добре зустріли, – при цій згадці жінка починає заспокоюватися й усміхатися.
Наталія Бєлих із чоловіком
Вона пригадує, що майже рік вони з іншими переселенцями жили в місцевій школі, переобладнаній під прихисток. Місцеві жителі допомагали і речами, і продуктами, годували безплатно. Пізніше Наталія Бєлих з родичами переїхала в орендований будинок у цьому ж селі. Кошти за проживання з них не брали. Мешкали вони усімеро в одній кімнаті. Жінка зізнається, що трохи тісно було. Але вдячна за всю допомогу, яку отримала.
Тепер пані Наталія з чоловіком проживатиме у просторій кімнаті на чотирьох осіб. Пізніше до них приєднаються її брат та його дружина, які поки що мешкають у Запоріжжі. Але вже замислюються про переїзд через часті обстріли. А в сусідній кімнаті житимуть діти та онуки Наталії Бєлих. Жінка мріє перевезти сюди свої меблі, врятовані з квартири в Оріхові.
Донька та внучка Наталії Бєлих
– Знаєте, я коли вперше зайшла в цей новий будинок, у нашу кімнату, вона мені одразу нагадала нашу однокімнатну квартиру в Оріхові. Але не вистачає того затишку, який ми так старанно створювали під час ремонту. Ті меблі, які руками зятя були встановлені. Мені так шкода було все це залишати… Але потім ми знайшли спосіб і змогли перевезти більшу частину меблів. Не все було ціле – десь дверцята відвалилися, десь дзеркало тріснуло. Але багато вдалося врятувати. І тепер я буду просити керівництво громади, щоб нам дозволили встановити ті меблі в нашій кімнаті, – каже Наталія Бєлих.
ВІД БУДИНКУ ЗАЛИШИЛИСЯ РУЇНИ
Також з Оріхова до села Вікно переїхала 65-річна Юлія Селезньова з родиною. Жінка пересувається за допомогою ходунків. Каже, ніколи не думала, що після 60 років життя в Оріхові доведеться рятуватися переїздом з рідного міста. Юлія розповідає, що важко звикнути до нового життя в її віці. Радіє за онуків, які адаптувалися швидше за дорослих.
– Старша внучка вступила до університету в Чернівцях, а молодший онук навчається в місцевій школі, перейшов у сьомий клас. Тут їм добре, знайшли нових друзів, нові захоплення. А нам важче… Коли все життя проживали в одному місті, якось обживалися, звикли до всього. А тепер наше місто майже повністю зруйноване. Житла нашого вже давно немає, залишилися руїни, – з жалем у голосі каже жінка.
Юлія Селезньова
Вона дуже вдячна місцевим жителям, які всіляко допомагали і підтримували переселенців. Певний час вони з родиною проживали в школі, а потім їм надав прихисток місцевий священник. І от тепер їх поселять у новому будинку.
На Буковину із Запорізької області приїхала й мешканка села Преображенки Аліна Паславська. Разом із нею в новому будинку мешкатимуть її чоловік та двоє дітей. Доля рідного будинку, який родина мала на Запоріжжі, їм поки що не відома. Зв’язку з односельцями, які залишилися біля фронту, у них немає.
Аліна Паславська
– Нас тут дуже добре прийняли. Спочатку мешкали в школі, потім дали житло. Але там нас проживало дві родини в одному будинку. Тепер же матимемо окрему кімнату з усіма зручностями. Я вже була всередині, допомагала трохи прибирати після ремонтів. Бачила, як гарно всередині, затишно. Дуже радіємо, – не стримує емоцій жінка.
ЗАВЕРШУЮТЬ РОБОТИ НА СЕМИ ТАКИХ ОБ’ЄКТАХ
За словами секретарки Вікнянської сільської ради Тетяни Амбросійчук, мешканці нового будинку укладають договір оренди з громадою на рік з можливістю продовження кожного року. За умовами договору переселенці оплачують лише кошти за комунальні послуги.
– Ця будівля належить до фонду тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб. Тут є умови для поселення, які регламентовані певним положенням і порядком. У нас створена комісія, яка збирала та опрацьовувала заяви від людей. Людина подає заяву та необхідні додатки до неї – підтвердження, що не має на неокупованій території власного житла. Це основний пріоритет. Крім того, умовою є те, що людина має бути зареєстрована саме в нашій громаді як внутрішньо переміщена особа, – зазначила секретарка сільради.
Тетяна Амбросійчук
Вона також розповіла, що у Вікнянській громаді завершують роботи на ще одному, подібному до цього, об’єкті. Туди зможуть поселитися ще до 200 людей.
Начальник Чернівецької ОВА Руслан Осипенко повідомив, що це перше соціальне житло цього року, яке відкривають у нашій області. Та вже зовсім скоро будуть нові відкриття та заселення людей. Роботи тривають на семи таких об’єктах.
Руслан Осипенко
– Ми нарощуємо темпи будівництва такого житла. Під час попередньої наради з головами громад були відібрані майже два десятки об’єктів. Із них ми маємо вибрати першочергові для фінансування. Зокрема, звертаємо більшу увагу на ті об’єкти, які не потребують капітального будівництва. Щоб оперативніше забезпечити потреби тих категорій, які змушені залишити свої домівки, – сказав Осипенко.
За його інформацією, в області планують додатково підготувати безплатне житло для 4 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Наразі в регіоні офіційно зареєстровано понад 71 тисячу переселенців. Тут облаштовано 59 місць тимчасового проживання, у яких мешкає більше ніж три тисячі внутрішньо переміщених осіб.
Максим Ткаченко
Під час урочистого відкриття будинку людей приїхали привітати і кілька народних депутатів, які перебували з візитом у нашій області. Зокрема, уродженець Луганська, депутат Максим Ткаченко розповів про власний життєвий досвід переселенця з 2014 року. Під час виступу депутат висловив думку про необхідність найближчим часом ініціювати законодавчі зміни щодо соціального житла для ВПО. Зокрема, він вважає, що потрібно зробити все, щоб внутрішньо переміщені особи могли стати власниками соціального житла, у якому проживають тривалий час.
Будинок Буковина Донеччина Луганщина Переселенці Житло Чернівці Ремонт Сім’я Запоріжжя Війна з Росією
Джерело новини: www.ukrinform.ua