В Одеському музеї західного та східного мистецтва стартувала експозиція херсонської мисткині Яни Голуб’ятникової "Почути, щоб почати". Впродовж декількох тижнів глядачі мають нагоду споглядати дев’ятнадцять широкоформатних робіт, де міфологічні мотиви перетинаються з фольклорними мотивами та літературними оповідками Андерсена, Туве Янсон і Льюїса Керрола.
Експозиція містить твори від середини 2010-х років до сьогодення та запрошує гостей поринути у простір знакових символів, аби через них знайти внутрішню стабільність та пройти крізь трансформації особистого досвіду.
Всесвіт Яни Голуб’ятникової — це сфера символів і переосмислених переказів. Тут поряд існують герої еллінської міфології, дійові особи дитячих оповідань та образи, чиїми прообразами стали товаришка по танцювальній студії чи юнак, на якого чекають із російської неволі. За кожним живописом — фабула та роздуми про значення та життєві реалії.
Виставка живопису Яни Голуб’ятникової “Почути, щоб почати”. Суспільне Одеса/Борис Бухман
Міфи та символи: від Мойр до Гесперид
Важливе місце на виставці посідають роботи, натхненні міфологічними мотивами. "Мойри" постають у пастельних відтінках, безтурботні та юні. Вони не вселяють страх смертю, а сприймають її як невід’ємну частину буття, демонструючи, що кінець може бути природним і гармонійним.
У "Зефірі" живописець зобразила західний вітер, який здуває все старе та зайве з внутрішнього світу людини, уособлюючи очищення та відродження.
"Валькірії" відтворюють зморених служниць Одіна, бога скандинавських міфів, які супроводжують душі полеглих воїнів до місця вічного спокою — Вальгалли. Валькірії, за задумом мисткині, підіймають питання про людську відповідальність і про те, чи настане колись мир і спокій у світі, щоб їм визволитися від своїх зобов’язань.
Яна Голуб’ятникова під час авторської екскурсії біля роботи “Мойри”. Суспільне Одеса/Борис Бухман
"Гесперида" переносить у сад золотих плодів — місцевість, де безтурботність і розсудливість поєднуються з прагненнями та випробуваннями. Полотно нагадує про значущість вибору та наслідків, а також про те, що просування вперед є єдиним шляхом, навіть якщо спогади про минувшину ваблять назад.
Ці роботи показують, що стародавні фабули можуть бути надзвичайно сучасними та близькими, віддзеркалюючи наші побоювання, вагання та сподівання.
Казкові герої: Аліса, Морра та Оле-Лукойє
Художні образи, взяті з літературних казок, повертають відвідувачів виставки до дитячих років. Картина "Оле-Лукойє" особливо важлива для історії мисткині. Вона згадує, що задум з’явився ще до повномасштабного вторгнення, частину роботи вона встигла зробити, а завершувати довелося вже в окупації. Тривалий час не наважувалась завітати до майстерні — було боязко. У березні нарешті прийшла до напівпідвалу, просто перевірити, чи все вціліло. Сіла, подивилася на полотно — запалу працювати не було, все немов перегоріло. Проте ремесло врятувало: почала з незначних деталей, мазок за мазком — і знову захопилася.
“Ілюзорний світ, дитячий, казковий — це проекція моїх думок, але саме він став тією косичкою Мюнхгаузена, за яку я себе витягла в нормальний стан та почала працювати”, — ділиться Яна.
Робота Яни Голуб’ятникової “Оле-Лукойє”. Суспільне Одеса
"Морра", єдиний негативний персонаж Туве Янсон, під пензлем Яни стає символом відокремленості, яку може розтопити лише промінь людської доброти. Художниця впевнена, що в житті кожного рятівне світло неодмінно виникне.
Синій гусінь та Аліса Льюїса Керролла, Морра та інші казкові герої допомагають розкрити ідею обрання, відповідальності та можливостей для добра, навіть у безладному світі.
Альбіна Єрмакова, кураторка виставки “Почути, щоб почати”, біля роботи “Синя гусінь”. Суспільне Одеса/Борис Бухман
Жіночий світ: ніжність і міць
Значна частина робіт на виставці присвячена жінкам. Вони одночасно дивовижні та буденні, сильні та чутливі. У "Чаклунці" деталізовано багатошаровий дивовижний жіночий світ з прикрасами, ласощами, флакончиками зілля та іншими численними дрібницями, що створюють відчуття особливої атмосфери. Яна запевняє, що цей всесвіт не слід змінювати, оскільки його повнота — в дрібницях і деталях.
Улюблена робота мисткині "Kobiety śniezne" сповнена життєвої енергії: літні жінки в яскравому вбранні регочуть і перемовляються. Картина нагадує, що навіть у зрілому віці варто жити насичено, цінувати кожну мить і звичайні радості.
"Цей живопис про те, що ми буваємо кумедними, незграбними, нескладними, але життя все одно повноцінне і яскраве", — говорить Яна.
Картина Яни Голуб’ятникової. Суспільне Одеса/Борис Бухман
Мистецтво опору: "Ой посію мак"
Одне з головних полотен виставки символізує відвагу і незалежність. Для творення картини позували похресниця живописиці та її подруги, і їхня сердечність і сміливість бути собою стали основним елементом картини.
Робота пережила окупацію Херсона: Яна тривалий час намагалася повернути картину з обласної ради, де вона виставлялася напередодні повномасштабного вторгнення, ходила до російської комендатури і наполягала, щоб її повернули. На таку рішучість задля повернення роботи, згадує Яна, її надихала ідея, закладена в образах картини.
"Дівчата як маківки, яких посіяли над водою, і вони ще не заросли лободою, яка б їм заважала бути такими відважними, якими вони є. Я б хотіла стати поруч з ними п’ятою і завжди про це пам’ятаю: мій шлях — це шлях без лободи", — поділилася мисткиня.
Картина Яни Голуб’ятникової “Ой посію мак”. Суспільне Одеса/Борис Бухман
"Почути, щоб почати": історії про гуманність
Виставка "Почути, щоб почати" — не тільки про живопис, а й про людяність і емпатію. Кожна робота — невеличка новела, що допомагає зберегти себе у важкі часи. Для Одеси, міста перехрестя культур і значень, ця виставка є не лише художньою подією, а й терапевтичним середовищем, який демонструє, як через творчість, історії та оповідки пережити травматичний досвід і знайти точку опори.
Відвідувачки виставки живопису “Почути, щоб почати”. Суспільне Одеса/Борис Бухман
Експозицію полотен можна відвідати до 7 грудня.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
Source: suspilne.media