Український інститут національної пам’яті 7 жовтня представив рішення стосовно ряду персоналій російської імперії, чиї імена досі присутні в українській топоніміці, а також у вигляді монументів і меморіальних знаків. Серед них фігури, що мають відношення до історії Одеси.
Деякі з них, згідно з висновками фахівців, є уособленнями імперської політики, інші мають особливий статус. Одним із неоднозначних прикладів є пам’ятник Михайлу Воронцову. На "Українському радіо. Одеса" обговорювали аргументи "за" та "проти".
Що говорить закон про імперську символіку
Інститут національної пам’яті працював у рамках Закону України "Про основи державної політики національної пам’яті українського народу".
Згідно з цим законом, символікою російської імперської політики є об’єкти — пам’ятники, вулиці або найменування, — встановлені на пошану осіб, які займали чільні пости в органах влади, управління або військових формуваннях Російської імперії; чиї дії були спрямовані на звеличення імперської політики.
Винятком є ті, чия діяльність сприяла розвитку політичних, економічних або культурних прав українського народу або української державності.
Позиція УІНП: демонтаж передбачений законом
Серед відомих для одеситів постатей російської імперії, щодо яких прийнято рішення про знесення монументів або зміну назв вулиць, — Олександр Пушкін, Михайло Глінка, Олександр Грибоєдов, а також воєначальники Михайло Воронцов та Іван Сабанєєв.
Таким чином, бюсти Пушкіна, Глінки та Грибоєдова на фасаді Одеського оперного театру повинні бути прибрані з публічного простору.
Напис на пам’ятнику Воронцову в Одесі. GANUL/Telegram
Хто входить до переліку винятків
Серед винятків, визначених Українським інститутом національної пам’яті, — письменник Микола Гоголь, живописець Михайло Врубель, науковці Ілля Мечников та Костянтин Ушинський, а також ті, хто розвивав Одесу, Осип Дерібас, Дюк де Рішельє, Ланжерон і Григорій Маразлі.
Їхня діяльність, як підкреслюють в Інституті, не прославляла імперську політику, а скоріше — сприяла розвитку економіки, науки та культури українського народу.
Фігура Воронцова: "за" та "проти"
Чому творець Одеси Михайло Воронцов не опинився у списку винятків, пояснив експерт з деколонізації Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко.
"Це знаний державний, військовий діяч російської імперії, генерал-фельдмаршал, тобто особа, яка займала посаду у військовому формуванні, брала участь у втіленні російської імперської політики. Щодо пам’ятника, наскільки я знаю, наказом Міністерства культури та інформаційної політики пам’ятник виключено з державного реєстру (рішенням Кабміну від 10.11.2023 – ред.). Тобто орган місцевого самоврядування має реалізувати закон у частині демонтажу цього пам’ятника. Якщо є вулиця Воронцова, вона також має бути перейменована", — зазначив Короленко.
Михайло Воронцов. Одеський літературний музей
Стосовно архітектурного комплексу, який у місті знають як "палац Воронцова", експерт пояснив:
"Палацу Воронцова як такого не існує. У паспорті пам’ятки, згідно зі змінами, внесеними Міністерством культури та інформаційної політики, вказано просто "палац".
Воронцовський палац на фоні Одеського порту. Архівні кадри. Стопкадр із відео YouTube-каналу Думська, 1
Імперська символіка як знаряддя культурного панування
Короленко зауважує, що самі пам’ятники та найменування вулиць — це не тільки питання минулого, а й інструмент культурного впливу, який протягом десятиліть формував уявлення про "перевагу" однієї культури над іншими.
"Такою була політика і російської імперії, і радянської влади — нав’язування зверхності російської культури і, відповідно, російських культурних діячів над іншими: над українцями, над греками, над євреями та іншими етнічними групами, які складали і зараз складають український народ", — підсумував він.
Source: suspilne.media