У Львові відбулася презентація документальної кінострічки «Дорога пам’яті», присвяченої унікальному обряду пошанування полеглих захисників та захисниць України. Фільм вивчає, яким чином у період війни соціум формує обряди увічнення, чому важливо їх роз’яснювати та передавати майбутнім поколінням, і як вираження подяки бійцям перетворюється на живу традицію.
«Ми досить багато матеріалів створюємо про військових. Проте цього разу вирішили сфокусуватися на іншому аспекті — згадуванні та вдячності. Прагнемо показати, чому важливо не забувати, і чому саме ця шана загиблим воїнам повинна стати нашою традицією», — підкреслив під час показу Віталій Гамадин, головний редактор Суспільне Львів та західного хабу Суспільного.
Віталій Гамадин. Суспільне Львів/Анна Срогий
По завершенню показу відбулася дискусія, в якій брали участь Євген Бойко, керівник апарату виконавчого комітету Львівської міської ради; Юлія Оліяр, координаторка громадської організації «Вшануй»; режисер кінокартини Сергій Жулін, знімальна група фільму, а також запрошені громадські діячі та працівники ЗМІ. Модератором обговорення був Віталій Гамадин.
Читайте також: Дивіться на Першому: новий документальний фільм-розслідування Суспільного «Павук та інші непокарані»
Дискусія після показу. Суспільне Львів/Анна Срогий
Євген Бойко наголосив, що формування щоденних практик пам’яті — це не лише про шанування, а й про протистояння байдужості:
«Церемонія на площі Ринок з міським сурмачем розпочалася на сотий день повномасштабної війни. Мало хто знає, але вона виникла не як нова традиція, а як відгук на байдужість. Ми помітили, що поховання відбуваються щодня, а люди незворушно продовжують пити каву в центрі, ніби нічого не трапилось. І тоді вирішили: сурмач з вежі ратуші повинен спускатися і віддавати шану воїну на площі. І ми бачимо, що площа Ринок завмирає. Ті відвідувачі, котрі до нас приїжджають, спостерігають за цією церемонією, і, певно, найбільше саме це запам’ятовують, тому що це дуже зворушливо».
Зліва направо: Сергій Жулін, Юлія Оліяр, Євген Бойко. Суспільне Львів/Анна Срогий
Юлія Оліяр наголосила, що вшанування пам’яті має бути «живим», а не формальним, і згадала засновницю організації «Вшануй» Ірину Цибух, яка акцентувала на важливості пам’яті, обрядів увічнення, хвилини мовчання:
«Ірина прагнула залучити якомога більше людей, щоб вся країна зупинялася, вона бачила в цьому велику єдність, важливість для наступних наших поколінь. І зараз ми, кожен на своїх посадах, це намагаємося реалізувати, і пояснити людям: хвилина мовчання — це не примус, а особистий вибір. Ми прагнемо донести до людей: пам’ятати — це не тільки сум і сльози, а ще й любов і вдячність. Створюємо різноманітні простори нагадування — меморіальні парки. У нас є проєкт “Поміж нас” з табличками на лавках у людних місцях з написами, що тут міг сидіти той, кого вбила росія, або тут міг сидіти той, хто в полоні. Це формування того середовища навколо, яке б робило цю пам’ять живою».
Сергій Жулін й Юлія Оліяр. Суспільне Львів/Анна Срогий
Режисер фільму Сергій Жулін звернув увагу на особливості роботи документаліста:
«Цей документальний проєкт — намагання візуально зафіксувати, передати саме церемонію прощання з полеглими героями і цю початкову частину комеморативних практик, оскільки це, так чи інакше, впливає на формування національної ідентичності. Як режисеру, мені хотілося побачити і зафільмувати всі процеси церемонії зсередини, розкласти на кадри ці миті, адже документалістика саме про деталі. Ми збираємо незначні, повсякденні речі — рух, звук, вираз обличчя — тому що саме з них і складається життя».
Юлія Оліяр, Євген Бойко і Максим Волошин. Суспільне Львів/Анна Срогий
Особистим досвідом сприйняття пам’яті як щоденного обряду поділився і продюсер фільму Максим Волошин:
«Ми, медійники, проживаємо за один день дуже багато інформаційних днів. І ця купа подій розмиває зв’язок з реальністю. Але у кожному дні для мене теж є ритуал, хвилина мовчання о 9-й годині. У садочку, куди ходить моя дитина, ця практика є частиною виховання дітей: після хвилини мовчання вони співають гімн України. І хоча моя донька ще не розуміє всіх контекстів, та одного дня вона згадає, що це було важливо і формувало її. Для мене це приклад того, як невеликі ритуали стають складовою нашої свідомості».
Саме таким було одне із завдань кінострічки «Дорога пам’яті» — нагадати про усвідомлення важливості увічнення та творення обрядів пам’яті в Україні.
Учасники презентації документальної стрічки «Дорога пам’яті». Суспільне Львів/Анна Срогий
Над фільмом працювали:
- авторка — Ольга Дейнека
- режисер — Сергій Жулін
- шеф-редактор — Віталій Гамадин
- оператори — Володимир Стадник, Андрій Пшик
- монтаж — Сергій Жулін
- графічний дизайн — Андрій Дмитрик
- звукорежисер — Богдан Тищенко
- продюсер з виробництва — Максим Волошин
Нагадуємо, «Дорогу пам’яті» вже можливо переглянути на ютуб-каналі Суспільне Львів.
Усі підтверджені новини від команди Суспільного — на вебсайті Суспільне Новини. Про Львівську область — у локальному розділі сайту та в соціальних мережах Суспільне Львів:
- телеграм;
- вайбер;
- ватсап;
- фейсбук;
- інстаграм;
- ютуб.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з широким охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа регіональних каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Тільки перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних та регіональних диджитал-платформах. Ми транслюємо мовами національних спільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіа-спільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х років і до сьогодні. Відстоюємо свободи в Україні.
Фото Анни Срогий