У храмі Всіх святих українського народу, що у Стрию, працює музей Церкви у катакомбах. Його започаткував настоятель храму, отець Іван Барабаш.
Як повідомив о.Іван Барабаш Суспільному, задум про створення музею був у нього давно, однак реалізувати його вдалося лише цьогоріч. Автором проєкту експозиції виступила стриянка Марта Остапович.
Священнослужитель походить з села Труханів, на Стрийщині. Саме там, в одній з кімнат помешкання його рідних, протягом 18 років таємно проводили богослужіння.
"Це була звичайна оселя, з чотирьох кімнат. А крайня кімната призначалася для проведення служб. Будинок розташовувався біля лісу, на окраїні села. Там навіть влаштовували реколекції, збиралися священники. Нас було дев'ятеро дітей, і священники в часи підпілля обирали родини, де було багато дітей", — поділився він.
Саме цю кімнату він відтворив у музейному просторі та перевіз до Стрия речі, що там знаходились. У переліку музейних експонатів — склянка, котра протягом 18 років виконувала роль чаші для відправлення таїнств. Її батьки отця Івана тримали в шафі, загорнутою у тканину.
Склянка, яку використовували як чашу для таїнств. Суспільне Львів/Тетяна Боярчук
"У тій кімнаті, де відправляли Літургію, стояла шафа з трьома дверцятами. Я в дитинстві часто залазив туди, і якось натрапив на цю склянку. Згодом не раз діставав її, і не знав, для чого вона. Лише потім, коли я побачив, як священник здійснював службу Божу, я зрозумів, що вона слугувала замість чаші", — розповідає священник.
На його думку, саме ця склянка є найдорожчим експонатом.
Також до музею перенесли стіл, де зберігали речі, необхідні для літургії. Священнослужитель ділиться, що, наприклад, святі дари зберігали у банці з-під крему, але поки що її не вдалося знайти. А хрест, який можна побачити у музеї, передавали "з рук в руки" для проведення підпільних літургій. На ліжку, яке також перевезли, відпочивав священник.
Окрім речей з дому у Труханові, в музеї є виставка стародруків, речей інших священників, які служили в підпіллі, та інших цінних предметів, котрі принесли небайдужі. Серед них — книги, зокрема і 19 століття, які ховали від радянської влади, фотографії, записи молитов, а також врятовані експонати, передані військовими з передової.
"Наші воїни, увійшовши в село Піски, виявили в одному будинку псалтир, написаний старослов'янською мовою. Або ікону з Торецька, "Серце Христове". Їй понад сто років. Передали до музею, щоб вони не зникли", — розповідає священник.
У планах отця Івана Барабаша — збільшення площі музею. Він наголошує на важливості збереження та фіксації всього, оскільки це — історія. Окрім цього, він має намір звернутися за благословенням до єпископа Української греко-католицької церкви Тараса Сеньківа, який також здійснював служіння у підпіллі, щоб проводити богослужіння в музеї один раз на рік.