На жаль, людство досі не створило загального способу, який би дозволяв індивіду здобути розсудливість і стати повноцінним ментором для інших людей.
Хто такий розсудливий
В соціумі існує чіткий розподіл понять «розум» і «розсудливість». Як правило, під першим поняттям суспільство має на увазі обізнаність особистості, конкретний набір енциклопедичних знань, які дають змогу людині вирізнятися в юрбі.
Розсудливість же не вимагає лише наявність великих знань у різних сферах науки.
Для того, щоб стати розсудливим, потрібно також вміти критично оцінювати події, мати змогу застосовувати свої знання на ділі, допомагати людям вирости до власного рівня, але водночас уникнути непривабливої моралі, настанов, тобто передати свої знання в ніжній, але водночас зрозумілій формі. У цьому випадку можливо говорити про те, що індивідуум має певну розсудливість.
Оповідання про розсудливих людство зберігає у своїй пам'яті. Деякі імена ми знаємо ще з Біблії, наприклад про подвиги царя Соломона. Ця людина вирізнялася надзвичайно допитливим розумом і тямущістю. Він міг швидко вирішувати навіть найскладніші завдання і вирішувати, по справедливості, навіть найбільш заплутані конфлікти.
Східна культура також зберегла імена та оповіді про своїх розсудливих — Конфуцій, Лао-цзи. Твори цих відомих особистостей і їхнє бачення світу досі мають популярність і не поступаються актуальністю.
Стань розсудливим
Що ж необхідно для того, щоб стати розсудливим? Для початку необхідно обзавестися допитливістю та спостережливістю. Ці дві якості виділяють сильну особистість, адже вони не просто словник, який видає відповіді. Розсудливий здатний міркувати, пристосовувати свої знання відповідно до кожної ситуації.
Він не зраджує власним принципам, але й не намагається прирівняти всіх під одну мірку — розуміння того, що всі люди різні і що для однієї людини добре, для іншої неприйнятно дає змогу уникнути багатьох помилок.
В соціумі заведено розсудливими називати людей у віці. Вважається, що досвід прожитих років дає змогу літнім людям звертати увагу на такі моменти в житті і такі підводні камені, про які молодь ще навіть і не підозрювала.
Проте, чи кожну літню людину можливо назвати розсудливою? Це питання дуже суперечливе.
Трапляється так, що людина сама по собі не надто тямуща, вона не здатна пристосуватися до часових змін і в старості лише нарікає на те, що в минулі часи було набагато краще. Їй важко сприйняти прогрес суспільства і використовувати нові відкриття та пристрої. "Робити по-давньому — це правильно", — часто можна почути від неї. Про таких особистостей є вдалий вислів:
Чим старша людина, тим більше пристрасть до роздумів. Ілюзія розсудливості.
В похилому віці кожна людина відчуває потребу поділитися з молоддю своїми знаннями, спогадами та досвідом, але, на жаль, не всі вони корисні для суспільства. Іноді це лише пусті балачки, що не приносять користі.
Чому з'являється ця ілюзія?
Корені цього явища знаходяться глибоко в психології. Спочатку, з віком індивідуум накопичує великий архів спогадів і пережитих ситуацій. Мозок починає шукати закономірності і часто знаходить їх там, де їх немає, помилково приймаючи власний обмежений досвід за загальний закон життя. По-друге, це психологічний захист. Визнати, що світ змінився настільки, що твої знання застаріли, означає визнати власну вразливість і втрату актуальності. Значно простіше проголосити сучасний світ «неправильним», а себе — носієм справжніх цінностей. Зрештою, це прагнення до значущості. Бажання бути почутим і шанованим змушує ділитися досвідом, навіть коли про це не просять, перетворюючи розмову на лекцію.
Як розрізнити справжню розсудливість від її копіювання?
Існує декілька маркерів, на які потрібно звернути увагу.
Розсудливість ставить питання, ілюзія дає готові відповіді. Розсудлива людина допоможе вам віднайти власне вирішення, ставлячи правильні запитання. Людина в ілюзії розсудливості наполягатиме на своєму єдино правильному рецепті.
Розсудливість визнає зміни, ілюзія їх заперечує. Справжній розсудливий розуміє, що засади життя вічні, але їх прояви змінюються з часом. Він скаже: «Раніше ми робили так, але зараз є нові можливості, давай поміркуємо разом». Ілюзія ж категорично стверджує: «Лише так правильно, тому що ми завжди так робили».
Розсудливість спокійна і скромна, ілюзія — категорична і гучна. Розсудливість не має потреби в доказах своєї правоти. Вона проявляється у вчинках і тихому слові. Ілюзія ж прагне самоствердитися через повчання, критику та нав'язування своєї думки.
Пастка, якої можливо уникнути
Найважливіше, що варто усвідомити — старість не дає розсудливість автоматично. Це пастка, в яку ризикує потрапити кожен із нас. Щоб з роками прийти до справжньої розсудливості, а не до її ілюзії, важливо протягом усього життя розвивати в собі певні риси. Не припиняти навчатися, цікавитися новим, навіть якщо воно здається дивним. Спілкуватися з людьми різного віку, особливо з молодшими, не щоб повчати, а щоб розуміти їхній світ. І найголовніше — розвивати смиренність: розуміння того, що твій досвід, яким би багатим він не був, — це лише одна маленька частинка безмежного океану людського пізнання. Розсудливість — це не кінцева зупинка, а безперервна мандрівка.
Джерело: ukr.media