Одна з основних проблем літньої особи — зникнення еластичності у мисленні. Літні люди керуються уявленнями та правилами, що були засвоєні ними багато років тому і відтоді, ймовірно, втратили актуальність.
Моя бабуся, наприклад, робить зі мною ягідно-фруктові маски для обличчя і стверджує, що після цього в неї зникають зморшки. Я думаю, що у 79 років маски навряд чи дають результат, але бабусі про це не кажу. Вона, зрештою, має право робити те, що їй хочеться.
Гірше стає, коли літні люди намагаються нав’язувати свої правила на ваше існування. Переїхавши тимчасово до бабусі, я змушена була безперервно чути її воркітню, що псую волосся занадто частим миттям, що голову не слід мити частіше разу на тиждень. (Очевидно, ця інформація зі старого календаря сорокарічної давності.) Можна було, звичайно, заперечити, сказавши, що це її не стосується. Але це призвело б до її образи. Доводилося знаходити інші виходи. Я розставляла перед бабусею флакони з шампунями і як професійний промоутер розповідала про їхні особливі властивості. На певний час такий спосіб наочної агітації допомагав. Інколи я починала розпитувати бабусю, чим колись мили волосся. Вона починала розповідати про те, що їм доводилося використовувати мило. Я у відповідь натякала, що, можливо, настанови рідше мити голову були викликані економічними факторами, а не турботою про здоров’я волосся. Бабуся посміхалася, цілком визнаючи таку ймовірність.
Загалом, як і в багатьох інших випадках, терпіння і відчуття гумору найкраще допомагають уникати напруги у стосунках з літніми людьми.
Прийоми перестановки
Бабуся два тижні намагалася переконати мене, коли я йду по молоко, брати з собою не лише банку, а й торбу. Автомобіль, який розвозить молоко, зупиняється поруч з будинком, і торба мені була не потрібна. Одного разу бабуся сказала: «Дивлюсь, як ти тримаєш банку, і руки починають дрижати, здається, ось-ось випустиш». Вона уявляла себе на моєму місці і фізично відчувала важкість і незручність. З цієї ж причини вона «мучила» мене, вмовляючи вдягнути щось на голову, щойно погода погіршувалася. Їй, яка майже все життя ходила в хустці, здавалося, що моя голова повинна мерзнути. Я спробувала перенести свої відчуття на бабусю і сказала: «Для мене одягнути шапку — це те ж саме, що тобі ходити без хустки. Походи так — як ти будеш почуватися?» Бабуся від експерименту відмовилась, переставши наполягати на своєму. Цим методом я згодом користувалася часто і досить успішно.
Літнім часто здається, що навколишні роблять усе не так добре, як це зробили б вони самі. Іноді, щоб позбутися порад, достатньо ненав’язливо залучити літню людину до роботи, яку вона критикує у вашому виконанні. Моя бабуся, наприклад, швидко переконувалася, що сама вона зі справою не впорається: руки не тримають, очі не бачать, колишньої вправності немає. І йшла, дозволяючи мені все робити самій: «Ну, як знаєш!»
Змінюйте не людину, а обставини
Зовсім не через шкідливість літні люди доставляють нам стільки турбот у побуті. Їм просто важко поводитися інакше. Стіл у бабусі завжди заповнений баночками, пакетиками, чашками, тарілками. Їй складно кожного разу тягнутися до полиці. Їй набагато простіше годувати котів, кидаючи їм шматочки зі столу, ніж йти і насипати корм у мисочку. Бабуся знає, що я годину тому вимила підлогу, і деякий час це її стримує. Але вигляд голодних котів, їхнє нявкання — сильніше.
Переконувати літню людину поводитися по-іншому марно. Значно легше змінити ситуацію. У кухні я переставила все так, щоб речі першої необхідності були не на полицях, а в кухонному столі. Котів, перед тим як сісти за стіл, я годувала сама і зачиняла в коридорі.
«Упорядковувати обставини» доведеться часто. Для багатьох літніх людей властива так звана «польова поведінка», вони роблять те, що нав’язують їм безпосередньо впливаючі на органи чуття сигнали. При цьому можуть забути про якісь важливі справи, не врахувати важливих обставин.
Проявляйте зацікавленість
Ті, хто живе з літніми, знають, як часто вони розповідають одні й ті самі історії. Можна, звичайно, слухати одним вухом, думаючи про своє. А можна — поставити питання, потім ще й ще… І дізнатися багато нового і цікавого.
Скільки разів бабуся розповідала мені, як у минулі часи одягали наречену. Як та розносила по селу печені шишки, запрошуючи родичів на весілля. І ось одного разу замість звичайного мовчазного кивання я запитала, як же робилися ці шишки. Бабуся розвеселилася, пригадала рецепт, показала, як розкачували, нарізали і загортали тісто. Потім, сама дивуючись своїй пам’яті, стала говорити приказками і піснями, якими обмінювалися гості на весіллі. Вийшов чудовий фольклорний вечір.
Після сорока років ми втрачаємо щодня приблизно двадцять тисяч нервових клітин. Знищення нейронів прискорюється через їхню бездіяльність. З роками все менше осмислюється нової інформації. Залишається обмежене коло звичних справ, спогадів і роздумів. З часом невикористані клітини відмирають — і деградація стає незворотною. Але можна віддалити старість. Спосіб простий — мозок має працювати.
Дуже часто мені хотілося відправити бабусю на її диванчик, щоб «не заважала під ногами», і самій зробити хатні справи. Але я, навпаки, вигадувала для неї заняття, не важкі фізично. До речі, у зайнятої справою літньої людини немає ні часу, ні можливості спостерігати за вами і набридати порадами.
На стіл біля бабусиного диванчика я кладу газети або книжку, не упускаю нагоди принести спробувати якийсь екзотичний продукт, обговорюю з нею побачене по телевізору.
Чим ближче до старості наші рідні, тим більш гнучкими у спілкуванні з ними потрібно бути нам. І тоді життя з літніми людьми буде приносити вам задоволення.
Джерело: ukr.media