Кожен з нас переживає це по-своєму, залежно від обставин, рівня прихильності та інших факторів. Абсолютно не має значення, чи дівчина розірвала стосунки з хлопцем, чи хлопець з дівчиною, — тужити за колишніми може як той, кого покинули, так і ініціатор розриву. Проте, як дізнатися, чи сумує експартнер?
Якщо ви підтримуєте зв’язок, визначити це нескладно. Людина прагнутиме зустрічей, набридатиме, кликатиме кудись, часто писатиме з приводом і без нього. Часто в такій ситуації люди відверто говорять про свої почуття або, як мінімум, натякають на цю тему. Але коли спілкування вже припинено, то все змінюється кардинально.
Колишній усвідомлює, що комунікація ні до чого позитивного не приведе, хіба що до емоційного дискомфорту й чергової відмови. Бути поруч і відчувати байдужість від експартнерки досить неприємно, проте емоційний зв’язок залишається, і людина опиняється в незручній ситуації. Ознаки цього можна помітити лише за побічними проявами його стану.
Характерні ознаки того, що колишній сумує
Перше, що варто усвідомити, — колишній у ситуації припиненого спілкування не буде демонструвати свої почуття і бажання відкрито. Навпаки, він почне приховувати свої емоції й віддалятися від вас. Можливо, це звучить нелогічно, але в реальності саме так і відбувається. Пояснюється це досить просто — він не хоче наражатися на відмови, як словесні, так і несловесні.
Зізнався, що сумуєш, а у відповідь отримав байдужість, глузування або різку відповідь. Навіщо це потрібно? Проявив свої бажання і зіткнувся з байдужістю або, ще гірше, колишня тішиться його стражданнями, задовольняючи таким чином свою гордість. А він відчуває себе використаним і приниженим. Ніхто не хоче потрапляти в подібні халепи. І поведінка природно змінюється.
Не забирає свої речі й переносить зустрічі під незначними причинами. Колишні, що перебувають у стані туги, розуміють, що прямо зараз взагалі нічого виправити неможливо. Емоційний зв’язок ще є, але на відновлення близькості немає жодного шансу, або ризик отримати відмову занадто великий.
Забуті речі або відкладені зустрічі через незначний привід дозволяють перечекати складний період і зберегти можливість для “зустрічі”. Можливо, трохи пізніше в неї в думках щось зміниться, негатив розвіється, з’являться спогади, і вона передумає. Захоче відновити відносини або, принаймні, не буде так категорично відмовляти. На цей випадок і залишаються якісь речі або причини. Це як запасний варіант.
“Якщо стане зовсім нестерпно або відчую потепління в її серці, використаю привід, щоб побачитися. Принаймні не отримаю дорікань, адже я не до тебе прийшов, просто потрібно забрати куртку/книгу/футболку…”
Уникає тісного спілкування. Парадоксально, але коли люди дуже сумують за колишніми, вони намагаються ставити бар’єри й віддалятися від будь-якого зближення. Під словом “будь-який” ми маємо на увазі зустрічі, які точно ні до чого доброго не приведуть. Вони є травматичними для людини в стані прихильності.
Випадково зустрілися на вулиці, і замість розмови він посилається на важливі справи або брак часу. Запитав, як життя, чи все добре, поставив максимум три-чотири стандартні питання, ніби з ввічливості, і швидко пішов.
Або відмовляється від дружнього спілкування. Небезпека в тому, що це можна легко переплутати з байдужістю. Простий приклад: якщо ви скажете, що у вас з’явився хлопець або починаються відносини, але ви хочете запросити колишнього прогулятися, просто так, поговорити, то він точно відмовиться. Але це може бути ознакою як байдужості (йому просто абсолютно не цікаво це все), так і проявом його сильної залежності (не хоче травмувати себе, адже бачить близько, але нічого не може зробити).
Контакти без зближення. Туга за колишніми пов’язана не тільки безпосередньо з ними, тобто не тільки з тілом, але й із контекстом. Місця, аромати, події. Оскільки людина чудово розуміє, що відновлення відносин неможливе і перебувати поруч із вами їй важко емоційно, то свої потреби у зменшенні дистанції вона буде задовольняти іншими способами.
Проходитиме біля вашого будинку, шукатиме можливість поспостерігати збоку, так, щоб ви його не бачили, а він вас бачив. Обов’язково буде переглядати соцмережі. Не чекайте ні лайків, ні коментарів — людина все робитиме таємно. Якщо є спільні знайомі, то спробує через них дізнатися про вас. Але, знову ж таки, потайки. Послухає новини й обов’язково скаже, що йому все одно. Нічого не питатиме. Що розповіли, те й розповіли.
Маніпуляції та провокації. Загалом, зазвичай, колишні, які сумують, не вдаються до насильства. Ті, хто схильний до аб’юзу, діють зовсім інакше: вони з самого початку не відпускають жертву, переслідують її, використовують сталкінг, залякування, тиск на жалість і таке інше.
А ось ті, хто сумує, але не готовий до знущань, навпаки, намагаються сховатися. Споживають інформацію по крихтах, потай спостерігають, хочуть бути поблизу, але залишатися геть непоміченими. Вони не становлять абсолютно жодної загрози, ніяк не використовують отримані під час “розвідки” дані.
Це теж нагадує травму втрати. Ми хочемо хоч щось знати про померлого, бажаємо йому добра, але жалкуємо про розлуку, інколи відчуваємо злість, але не робимо жодних активних дій, тому що знаємо — вони безглузді. Той, хто сумує, відчуває схожі емоції: віру у відновлення відносин він вже втратив, але емоційно все ще прагне близькості. І тому кружляє на відстані, задовольняючись дрібними побічними контактами.
Максимум, що спадає на думку, — це гетсбінг. Демонстрація свого життя різними способами, частіше в соціальних мережах. Мета проста — провокація. Щоб колишня помітила, згадала й сама вийшла на зв’язок. В ідеалі — щоб вона написала й повідомила про свої почуття, бажання зустрітися, поговорити, обговорити можливість повернення. Ну, а якщо цього не станеться, то принаймні не отримаєш звинувачень. “Я ж тебе не переслідую, ніяк не набридаю, фото і відео викладаю не для тебе”.
Демонстративне зникнення. Інколи доводиться вдаватися до радикальних дій. Це можна назвати методом “все або нічого”. Колишній видаляється з соцмереж, змінює номер телефону, зникає з поля зору. Може зникнути й через когось донести інформацію про свої проблеми. Викласти пост із сумною цитатою і не заходити в акаунт кілька днів.
По-перше, це спроба перевірити дистанцію. Хочеться зрозуміти, наскільки ви далекі й чи не байдужий він вам. Якщо не все втрачено, то колишня знайде спосіб зв’язатися, з’ясує, що трапилося, запропонує допомогу. По-друге, відчувається нестача уваги від важливої людини. Ви розійшлися, припинився тісний зв’язок, і його вам не вистачає. Щоб якось викликати турботу й присутність, можна спробувати зобразити свою слабкість.
Згадайте, як це відбувалося в дитинстві. Ти захворів, у тебе температура й зовсім немає сил. Батьки починали метушитися навколо тебе, купувати ліки, жаліти, обіймати, співчувати. Опинившись у вразливій позиції, доводиться вдаватися до певних дій для отримання потрібних емоцій, і будь-яка форма “хвороби” виступає в ролі тригера.
Замість висновку
Дуже часто можна почути думку, що колишній ніяк про себе не дає знати, а інколи й взагалі демонстративно уникає зустрічей — отже, не сумує і не хоче повертати експартнерку. Насправді це далеко не завжди так. Ключове значення має ситуація. Важливо, чи він вже отримував відмову. Якщо ви відмовили йому раз, вдруге, втретє, то далі може нічого й не відбуватися. Точніше, колишній багато чого робитиме, але ви про це ніколи не дізнаєтеся, тому що всі дії приховані, а насильства немає.
Багато хто боїться, що обоє сумуватимуть, але ніхто не наважиться зробити перший крок. Насправді в реальному житті таке трапляється надзвичайно рідко. Набагато частіше буває інакше: один зробив кілька кроків назустріч, усвідомив марність своїх вчинків і затих, а другий чекає продовження активності. Ніхто не зобов’язаний вічно випрошувати шанс. Він запропонує, попросить, спробує і зникне. Сумуватиме, згадуватиме й думатиме, але ви про це ніколи не дізнаєтеся.
Джерело: ukr.media