Якщо запитати у когось про те, що у нього асоціюється з радісним дитинством, то, скоріше за все, в його думках так чи інакше будуть присутні батьки. Тільки вони люблять нас щиро, і їхня любов позначається на всьому нашому майбутньому житті. Але це в ідеалі. А в дійсності діти нерідко відчувають брак батьківської любові. Звісно, вони не покинуті на вулиці: у них є житло, родина, у що одягнутися та що поїсти. Проте мама навряд чи зайвий раз приголубить. А батько не стане головним оборонцем і взірцем для наслідування.
За словами психологині Джоніс Вебб, шанованої психотерапевтки та авторки відомої книги «Дорослі діти емоційно холодних батьків» (Running on Empty: Overcome Your Childhood Emotional Neglect), яка ретельно вивчає тему емоційного знецінення в дитячому віці, емоційно байдужа матір — це особливо погано, тому що в перші роки життя у дитини найбільш міцний зв'язок саме з мамою. Батько з’являється на видноколі згодом. «Уявіть, що ваше дитинство — це підґрунтя, а зріле життя — це власне будинок, який ви зводите багато років, — зазначає психолог. — Якщо підґрунтя буде нестійким і з вадами, то всі старання будуть марними».
Таких людей «з вадами в підґрунті» дуже багато. Дехто боїться ділитися власними почуттями, зате сам — чудова «подушка» для друзів. Інші зовсім не вміють залагоджувати суперечки: їм легше робити вигляд, що все гаразд. Ще хтось безініціативний у відносинах: як кохана людина вирішить, так воно і буде.
І це лише деякі приклади того, як брак любові в дитинстві позначається на дорослих людях. Джоніс Вебб запевняє, що подібна поведінка — це найсерйозніша психологічна травма, яку залишили батьки.
«Коли батьки зневажають свою дитину, то вона вважає, що її емоції нічого не варті, — стверджує докторка Вебб. — Далі — гірше: дитина перестає цінувати себе, намагається не виказувати почуттів, її бентежать будь-які емоції».
6 ознак того, що людині не вистачало любові в дитинстві
Переводить розмову на іншого
Вона прекрасний слухач — підтримає, заспокоїть, вислухає розповіді. Але, під час розмови з нею ви будете почувати себе ніяково — «тільки про тебе та про тебе». Тільки-но ви захочете дізнатися, як у неї йдуть справи, вона вмить закриється. Найскладніше питання, яке можна поставити: «Як родина?»
Задовольняється тим, що має
Здається, що в неї відсутні будь-які прагнення — вона згодна робити те, що їй накажуть, тому що звикла, що все вирішують за неї: куди поїхати на відпочинок, до якого ресторану піти. Вона майже нічого собі не купує — їй вистачає декількох джинсів і двох пуловерів. Водночас до інших ця людина дуже уважна та турботлива.
Не вміє говорити про почуття
Особливо якщо це важкі емоції на зразок смутку, образи. Їй ніби незручно, що вона створює співрозмовнику дискомфорт своїми почуттями (навіть якщо вони обґрунтовані). Потрібно бути максимально обережним під час спілкування з таким другом.
Не згадує про минуле
Немов це людина-робот: немає ні милих випадків з дитинства, ні щемливих спогадів про шкільних друзів. Вона ніби викинула своє дитинство з голови та не бажає згадувати про це. Крім того, свої емоції та враження від поточних подій вона теж тримає про себе. Така таємничість спочатку може приваблювати до неї людей, але потім відштовхне.
Цурається конфліктів
Їй легше зробити вигляд, що нічого не трапилося, ніж довго з’ясовувати стосунки. Такі люди часто тікають — тобто зникають з відносин без жодних пояснень.
Боїться чужих сліз
Вона просто не знає, як реагувати на емоції інших — байдуже, чи це радість, чи смуток. Зізнання в коханні та плач викликають у неї однакове бажання — піти, щоб не бачити, не чути й не брати в цьому участь.
Чи можна допомогти такій людині?
Так, але це буде непросто. Головне завдання того, хто спілкується з нею, ніжно, обережно, делікатно виводити «обділеного любов’ю» на відверту розмову.
- Завжди питайте, як у нього справи, що нового.
- Показуйте, що вам цікаві навіть найдрібніші нюанси його життя.
- Підтримуйте його під час конфліктів.
- Говоріть про почуття — персонажів фільмів, книжок, свої, а потім і його.
Насамперед, слід усвідомлювати: якщо ви помітили себе або своїх близьких у цих описах, це не трагедія, а результат, з яким можна і потрібно боротися. Дозвольте собі жаліти власні почуття та переживання. Визнання цих ознак — вже значний крок до одужання, і майте на увазі, що звертатися за підтримкою — це ознака сили, а не слабкості. Однак самостійно долати наслідки емоційного нехтування буває вкрай важко. Тому, найдієвішим кроком буде звернення до досвідченого психолога чи психотерапевта. Спеціаліст допоможе не лише розібратися з глибинними травмами, але й навчить дієвих стратегій для відновлення емоційної чутливості та створення гармонійних відносин.
Пам’ятайте: Якщо ви помічаєте, що людині дискомфортно від певної теми, не варто її продовжувати. Припиніть цю розмову, перейдіть на нейтральну тему. І спробуйте обговорити чутливу ситуацію згодом, коли людина почне вам більше довіряти.
Джерело: ukr.media