Питання не тільки в тому, що «ковтання» канцелярського приладдя — ознака напруги, але й у тому, що ручки й олівці, швидше за все, не дуже стерильні та не створені для того, щоб потрапляти дитині в рот.
Хлопчик пішов у перший клас, і це просто кошмар. Навчається він чудово, але постійно хвилюється й буквально знищує все канцелярське приладдя. Зовсім не зрозуміло, чому він так робить, сам він пояснити це не може. Як його відучити від цього?
Якщо дитина гризе ручки та олівці, це свідчить про те, що вона відчуває емоційний тиск, і їй потрібно допомогти заспокоїти нервову систему. Сварити її за подібну поведінку не слід: це лише збільшить стрес і посилить проблему.
У ранньому шкільному віці в дитини безліч завдань, і вона зазнає не лише розумових, а й емоційних навантажень. Їй необхідно пристосуватися до нового соціального середовища, до ролі учня, встановити зв’язки й товаришування в колективі. Слід звикнути до змін у сімейних відносинах. З початком навчання в школі часто перешкодою у відносинах між дитиною та батьками стають домашні завдання, які, зрозуміло, призводять до зміни структури взаємодії «батьки — дитина».
У період адаптації до шкільного життя в дитини навіть за найсприятливіших обставин є багато підстав для перевтоми. Ситуація стає складнішою, якщо існують додаткові джерела напруги: наприклад, поява молодших братів чи сестер, переїзд, конфліктні відносини між батьками, надмірно вимогливий учитель, схильний до критики.
Щоб допомогти дитині заспокоїти нервову систему, слід перш за все проаналізувати свій емоційний стан. Не можна забувати, що стан батьків безпосередньо впливає на стан дитини: діти дуже добре розпізнають наші емоції. Вам буде дуже важко допомогти їй впоратися з напругою, якщо самі ви перебуваєте в постійній тривозі.
Вирішувати питання з ручками та олівцями можна двома способами.
Перший — це набір конкретних дій, які допоможуть змінити звичку. Наприклад, ви можете одягати на олівці та ручки спеціальні силіконові насадки-«гризунці». Вони нешкідливі для зубів і задовольняють оральну потребу дитини більш гігієнічним способом. Такий підхід є м’яким і прийнятним, адже він не карає, а лише створює фізичну перешкоду або пропонує безпечну альтернативу. Це можна розглядати як тимчасовий допоміжний інструмент, поки ведеться робота з основною причиною — напругою.
Другий — більш глибокий. Варто розуміти, що навіть якщо вам вдасться відучити гризти ручки та олівці, внутрішній дискомфорт шукатиме інший вихід. Якщо ви хочете виявити причину, вам потрібно проаналізувати ситуацію. Для допомоги батькам, які прагнуть навчити дитину розслаблятися і зменшувати напругу, існують різноманітні медитації та техніки релаксації для дітей. У цьому може допомогти книга Еліне Снел «Я спокійний і уважний, як жабеня», метод прогресивної релаксації за Джекобсоном, а також різні дихальні вправи.
Важливо виділяти дитині час на вільні заняття, коли на неї не тиснуть уроки чи домашні обов’язки, час для «лінощів» і відновлення сил.
Прекрасна терапія — відверта розмова з дитиною. Але тільки така, після якої ви не починаєте читати моралі чи злитися через дитячу вразливість. Це має бути саме підтримуюча довірлива бесіда.
Якщо ситуація погіршується і дитина обгризає олівці, як то кажуть, вщент, слід звернутися з цією проблемою до психолога й отримати більш індивідуальні рекомендації, які підійдуть саме вам.
Джерело: ukr.media