- «А я вважав, що ми приятелі…»
- «Зовсім нічого мені від тебе не потрібно, я самостійно впораюся…»
- «Якщо ти мене любиш, то здійсниш це для мене…»
- «Ця модель ліпша, проте бачу, що вона надміру дорога для вас…»
Як часто в житті ми зустрічаємо подібне? Доволі часто.
Це все — форми маніпуляцій. Їх суть полягає в тому, щоб змусити нас робити те, чого ми не прагнули й не планували. І зробити це таємно. Маніпулятору важливо вплинути на конкретні аспекти в нашій душі, щоб досягти бажаного, але щоб водночас ми вирішили, що самі прийняли це рішення.
Слід усвідомлювати, що нерідко люди маніпулюють підсвідомо — це лише звичний для них стиль спілкування, засвоєний ще в дитинстві, і вони можуть абсолютно не розуміти, що завдають шкоди. В результаті з’являється двояке почуття: начебто й прискіпливості немає до чого, однак залишається неприємний слід.
Виникає якесь нечітке відчуття, що щось не так, але конкретно що — неясно. Незрозуміло: те, що відбувається, — це прийнятно чи це маніпулювання? На що покладатися? А тим більше залишається таємницею, як реагувати й діяти в таких випадках.
Отже, оскільки маніпулятору важливо викликати в нас певні відчуття, щоб здобути своє, то на них і будемо орієнтуватися насамперед. Загалом, помічати свої відчуття корисно, адже вони і є нашою сигнальною системою. Завдяки емоційній реакції на обставини ми орієнтуємося в тому, що відбувається. Тому у випадку з маніпулюванням — це наш основний інструмент.
Як же збагнути, що хтось намагається нами маніпулювати?
За відчуттям сорому та провини. Це одна з найпоширеніших реакцій на маніпулювання. Безумовно, деколи винні ми, якщо вчинили щось недобре. Але головна відмінність маніпулювання в тому, що це почуття викликають у нас штучно, щоб змусити щось здійснити всупереч нашій волі. Наприклад:
- «Ось… ти там розважаєшся з приятелями, а я тут сама з маленькою дитиною, і присісти ніколи»;
- «Ось не телефонуєш мені, не навідуєшся, помру — навіть і не дізнаєшся».
За відчуттям розгубленості. Нерідко в момент маніпулювань ми «зависаємо». Це нагадує те, якби на застарілому комп'ютері хтось спробував запустити сучасну іграшку. Процесор напружується, скрипить, старається, але нічого не виходить. Так і в нас: з'являється внутрішнє питання «щооооо?!» і цілковите нерозуміння того, що відбувається.
За відчуттям злості. Адже саме воно часто сигналізує про грубе порушення меж, вторгнення на особисту територію.
За відчуттям, що вас використали. Після спілкування з людиною залишається враження, що вона отримала, що прагнула, а ми залишаємося в програші. Ми почуваємося обманутими й переможеними. Як той ведмідь із вершками та корінцями. Більше того, ми не лише зробили те, чого не прагнули, та ще й жодного задоволення не отримали. З'являється відчуття, що нас цинічно використали у власних цілях. Брррррр.
За відчуттям тривоги. Нерідко маніпулятори вдаються до прийому обмеження часу. Вони наполягають на тому, що зовсім немає часу на роздуми, рішення потрібно приймати терміново.
За страхом бути відкинутим або страхом негативної оцінки. Це з розряду:
- «Я був про тебе кращої думки»;
- «Якщо ти не перестанеш так поводитися, я тебе не любитиму» (це часто звернено до дітей).
За відчуттям жалю. Також частий спосіб отримати бажане — розжалобити співрозмовника, пробудити бажання врятувати бідолаху-маніпулятора:
- «Ми самі не звідси, допоможіть, хто чим може»;
- «Ааа! Я не встигаю зі звітом. Начальник мене вб'є! Або звільнить! Краще б убив — я не можу залишитися без роботи, дітей нічим буде годувати».
Що робити
Маніпулювання — це ніщо інше, як пробивання наших особистих меж. То що завадить маніпулятору захопити нашу територію? Знання себе, своїх меж і вміння їх відстоювати.
Ми знаємо свої межі, коли розуміємо, чого прагнемо, а чого ні, що для нас прийнятно, а що — неприпустимо, на що маємо право, а на що ні, де наша відповідальність, а де вже чужа (тоді нас не вдасться зловити на почутті провини).
Наприклад, ми знаємо, що маємо повне право отримати певну послугу за ці кошти й вимагати надання її повною мірою. І в нас є таке саме право не робити того, чого ми не прагнемо й не повинні. Відчуття підкажуть про те, що межі порушують.
Що ж до відстоювання меж, то воно зводиться до того, щоб вільно відмовляти й окреслювати те, що є неприйнятним. Це про вміння зупиняти й говорити тверде "ні", не боячись цього.
Звісно, це лише звучить просто. На практиці сказати "ні", особливо близькій людині, буває надзвичайно важко. Це навичка, яка потребує тренування й сміливості, але вона є вирішальною для здорових відносин.
Як сказати? Варіантів безліч:
- «мені це не підходить»;
- «ми так не домовлялися»;
- «я не буду цього робити», просто «ні».
Що робити, коли вами намагаються маніпулювати:
- Орієнтуватися на домовленості, яких досягли раніше;
- З'ясовувати справжню мету співрозмовника: «Чи правильно я розумію, що ви хочете, щоб я…?»;
- У разі тиску дистанціюватися. Не поспішати з ухваленням рішення й брати паузу, щоб поміркувати.
Слухайте себе і жодні маніпулятори вам не страшні.
Джерело: ukr.media