Ліквідаційна Операція
Операція «Ліквідація» 15.06.2026 14:12 Укрінформ Чи слід зберігати релоковані обласні, міські та сільські військові адміністрації окупованої частини Луганщини?
Нещодавно поширилися дискусії щодо потреби скасування адміністрацій, переміщених з окупованих територій. Це питання хвилює широке коло громадян – від народних депутатів до анонімних коментаторів у соцмережах. Одна група у Facebook навіть провела опитування серед внутрішньо (та зовнішньо) переміщених осіб: «Чи варто зберігати обласні, міські та сільські військові адміністрації Луганщини?» Хоча загальна кількість учасників опитування не вказана, 72% категорично висловилися проти існування ВА на всіх рівнях.
КОГО ВІДПРАВИТИ ДО ВІЙСЬКА?
Логіка цієї позиції зрозуміла. Якщо адміністрації не можуть повноцінно впливати на життя підпорядкованих їм (умовно) територій, то немає сенсу витрачати на них мільярди бюджетних коштів. Пропозиція: розпустити адміністрації, а чоловіків призовного віку відправити до армії. Це виглядає як приваблива піар-позиція, і саме це викликає занепокоєння.
Нещодавно Луганська обласна адміністрація організувала «прийом» під відкритим небом у Пирогові на Київщині для переселенців з Луганщини. Громади представили стенди, що демонстрували не стільки їхні сучасні досягнення, скільки культурні (включно з кулінарними) зразки, які нагадували про щасливе минуле їхніх сіл, селищ, міст – таким його сприймала більшість присутніх. Керівники територій, природно, також прибули разом зі своїми громадами, що дало можливість кореспонденту Укрінформу дізнатися їхню думку щодо проблеми, яка вже обговорюється на рівні Верховної Ради.
За всіма стандартами, слід було б опитати й представників протилежного боку, але до Пирогова не завітав жоден чинний народний депутат від Луганщини. І не тому, що вони не хотіли зустрітися з земляками. Якщо обласна адміністрація призначила захід на 11 годину, депутати організували свій «сабантуй» на 15:00, причому в іншому місці. Про це широко не оголошували, очевидно, захід був призначений для «своїх».
Однак, що саме думають про роботу релокованих адміністрацій депутати, можна почути в інтернеті. Ось фрагмент емоційного виступу «слуги народу» Максима Ткаченка: «Просто для розуміння. Луганська область майже чотири роки, 97-98 відсотків, перебуває під тимчасовою окупацією. Майже 5 тисяч співробітників. П’ять тисяч чиновників працює в Луганській ОВА, у районних, міських, селищних військових адміністраціях. Плюс купа комунальних підприємств. От просто для інформації. Сєверодонецьке тролейбусне депо. Просто вдумайтеся: на ваших округах не вистачає грошей. Люди пишуть: «Школи, садочки просять надати субвенцію п’ять, шість мільйонів, інакше вони не зможуть працювати. Верховина, Івано-Франківщина, Лубни на Полтавщині. А тут мільярди гривень виділяються на адміністрації тимчасово окупованих територій. Тисячі чиновників, тисячі заброньованих чиновників, а в нас відбувається посилення мобілізації. Шукаємо людей, хто захищатиме нашу країну…».
Подібного матеріалу вистачає. Емоцій не шкодують, слів не добирають. Депутати дуже переконливі. Чого немає в їхніх промовах – вони навіть приблизно не намагаються описати процес, за яким ці «тисячі» вони мріють залишити без засобів до існування. Втім, для чоловічої частини луганського чиновництва проблема в такому варіанті вирішується автоматично: поголити голови, одягнути у «піксель» і – для початку – на полігони, а там і на фронт. Шкода, поповнення вийде вкрай незначним. Адже навіть у мирний час кабінети адміністрацій заповнювали переважно жінки. Тепер – і поготів. А їх куди подіти?
Зрештою, такий аргумент легко можна обернути і проти самих обранців. Чоловіки призовного віку, зарплати – не порівняти з дрібними чиновницькими. Може, навіть на субвенції для дитсадків у Верховині вистачить…
Луганці в Пирогові
АДМІНІСТРАЦІЯ «В ЕКЗИЛІ» ПРОДЕМОНСТРУВАЛА СЕБЕ ЦІЛКОМ ПРОДУКТИВНОЮ
Так, для точності. Зараз в Україні офіційно проживають 270 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Ті 5 тисяч чиновників, про яких так палко говорив нардеп, переважно складаються з працівників релокованих комунальних шкіл (близько восьми десятків) та лікарень (понад сорок). На них і припадає левова частка «мільярдів», що йдуть на фінансування переміщеного «чиновництва». Обласна адміністрація мирного часу в Луганську займала три монументальні п’ятиповерхові будівлі. Сьогодні їй відведена одна не надто простора триповерхова будівля, в якій розмістилися менше ніж чотири сотні працівників. Чоловіків призовного віку – всього 90. І так далі.
З іншого боку, стверджувати, що з адміністраціями окупованих сіл, селищ, міст, районів і всієї Луганщини все гаразд, не доводиться. Проте, їхні керівники мають більш практичне бачення своєї долі. На запитання Укрінформу відповіли начальниця сільської ВА, начальники міської та районної військових адміністрацій; кінцевий висновок зробив очільник обласної військової адміністрації Олексій Харченко.
Микола Ханатов
Найбільш, так би мовити, миролюбним був очільник Попаснянської міської ВА Микола Ханатов. До речі, його адміністрація «в екзилі» показала себе цілком продуктивною в плані підтримки внутрішніх переселенців. Микола Миколайович не став переконувати в необхідності збереження його установи, хоча міг би згадати про три попаснянські гуманітарні хаби, створені на території України, і поставити собі питання: що станеться з ними в разі ліквідації МВА. Загалом, хаби, наскільки відомо, створювали всі переміщені адміністрації. Одні працюють краще, інші… помірковано, але переселенці знають, куди звертатися в разі потреби. Щодо хабу попаснянської громади в Черкасах, про нього торік розповідав Укрінформ. З того часу в його приміщеннях розмістився ще й ЦНАП. Хто скаже, що ми можемо легко відмовитися від адміністративних послуг?
– Подивіться, – почав Микола Миколайович, – ми є орган виконавчої влади, а народні депутати – це законодавча влада. Ми поважаємо закон і виконуємо закон. Що мені хотілося б – щоб усе відбувалося в цивілізований спосіб, з повагою до людей, до службовців. Якщо депутати, вважаючи, що ми погано працюємо, що ми людям не потрібні, ухвалять таке рішення – ми будемо його виконувати. Але для мене це буде стрес, розчарування, зневіра… Як людина, я живу і моя родина живе поверненням до Попасної, на рідну Луганщину…
НА ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗЕМЛЯКАМИ
Наталя Петренко очолює Шульгинську сільську військову адміністрацію Старобільського району. Посада, здавалося б, незначна, але Наталя Миколаївна одночасно керує у Всеукраїнській асоціації територіальних громад Платформою «Тимчасово окупованих та деокупованих громад». І має неабиякий міжнародний досвід.
Наталя Петренко і начальник Лозно-Олександрівської селищної ВА Євген Світличний
– Якщо ми говоримо про оцінку доцільності створення військових адміністрацій населених пунктів місцевого рівня, то, звісно, в період тривалої окупації потрібен інший підхід та інше бачення. Але повністю їх ліквідувати, на мою думку, ідея не дуже гарна, – впевнена Наталя Миколаївна. – Збереження інституцій саме по собі свідчить не про те, що ми від чогось відмовляємося. Навпаки, ми посилюємо думку людей про те, що в період деокупації до нас швидко повернеться легітимна влада. На окупованих територіях стерті всі кордони місцевого самоврядування, якого в Росії ніколи й не було. Зараз на місці громад у населених пунктах залишилися «відділи житлового забезпечення». Мається на увазі, що легальної влади на території села, громади чи старостату фактично немає, усі послуги надаються в районному центрі, за якими потрібно стояти в жахливих чергах. І не факт, що ти їх отримаєш, тому що ніхто не зацікавлений надати тобі якісну послугу. А ти сам не розумієш, чого ти від них хочеш. Тому що все, що вони пропонують – це переписати на російське законодавство. А російське законодавство говорить про те, що права вибору, особливо на сільських територіях, ніколи не буде. І тут ми, в протиставлення тому, що відбувається на окупованих територіях, не повинні руйнувати саму форму, навіть її прояв.
– Але ж і залишати все, як є, мабуть, недоцільно?
– Підхід до військових організацій має бути змінений. Потрібно переглянути функціонал. Ніхто не говорить, що треба зберігати інституцію повною мірою там, де немає якісних послуг, таких як бібліотеки чи дитячі садочки, чи якісь комунальні підприємства, які не є ліквідними, в яких немає ні техніки, нічого. Хоча є комунальні підприємства з великих територій, де врятована техніка, і ці підприємства можуть надавати послуги для будівництва укріплених позицій чи виконувати певну роботу, яку я, припустимо, не можу розголошувати, бо вона спрямована більше на оборону. Тут також потрібен особливий підхід, не рубати все з плеча. Зараз це найважливіше, тому що 2014 рік нікого нічого не навчив, не збережені архіви, не вивезені документи тощо.
– Вам таки вдалося зберегти архіви?
– Зараз дуже важко говорити про те, що ми володіємо документами в повному обсязі. Але ми є тими провідниками, які можуть допомогти людям встановлювати спадщину, узаконювати документи, будь-які судові рішення. Ми є свідками, як адміністрація, бо вона завжди в будь-якій судовій справі йде третьою стороною. А якщо не буде цієї інституції, то хто може представляти цих людей, які потребують? А це й сім’ї військовослужбовців, родини, які потребують підтримки. Дуже багато хлопців, які на період повномасштабного вторгнення були студентами, а зараз воюють. Вони тимчасово, звісно, були прописані у своїх гуртожитках. І зараз для того, щоб отримати навіть ваучер на житло, їм потрібне підтвердження прописки. А тільки реєстр нашої територіальної громади може зробити цю послугу. Я маю на увазі – прописати назад за попередньою адресою цього студента. І тоді вже люди легально отримують прописку і далі беруть участь у державних програмах, підтверджуючи своє місце проживання. Тобто багато речей, на які потрібно звернути увагу. І коли виникає цей вакуум між центральними органами влади та громадами, держава не відповідає на ці питання, а до нас вони йдуть.
– У вас є зв’язки із земляками в окупації?
– Зараз Росія максимально намагається задушити цей зв’язок, тобто прості люди, які не мають доступу до VPN – вони втрачають цей зв’язок, а ті, хто залишається на зв’язку, можуть хоча б щось донести. Ми говоримо про можливість через будь-які меседжі, той же Facebook чи Instagram, показувати свою діяльність, і ви знаєте, скільки атак ведеться на офіційні сторінки військових адміністрацій. Наші сайти постійно намагаються зламати якісь сили з того боку, щоб заглушити можливість трансляції діяльності, що робиться для людей. Тобто цей пропагандистський наратив, що ми нічого не робимо і ні про що не думаємо, він іноді спрацьовує, коли люди втрачають зв’язок. А коли зв’язок є, тоді є можливість впливати на процеси.
КОМУ ВИГІДНО? РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ!
Начальник Сіверськодонецької районної адміністрації Роман Власенко теж не виступає за недоторканність нинішньої системи управління тимчасово окупованими землями.
Роман Власенко
– Я вважаю, – зазначив Роман Геннадійович, – що за відсутності будь-яких домовленостей щодо завершення війни сенсу робити радикальні зміни в цьому плані немає. Є сенс оптимізувати військові адміністрації відповідно до викликів та потреб людей на тимчасово окупованих територіях, ВПО, які перебувають в Україні, але залишити адміністрації треба. Не буду говорити про районні чи обласну, а от саме про військові адміністрації населених пунктів. Є певний перелік виняткових повноважень, якими можуть займатися тільки військові адміністрації. Наприклад, це реєстри територіальних громад, якісь зміни або довідки давати саме з цих реєстрів може тільки військова адміністрація, жоден ЦНАП в Україні таку функцію не виконає. У нас є великі архіви щодо субсидій, щодо виплат, що може бути підставою для підтвердження права власності на певне житло при отриманні сертифікатів, при подачі документів на сертифікати. Це такі невеликі приклади того, що є певні виняткові повноваження, якими займаються військові адміністрації.
– Невже прихильники ліквідації ВА цього не розуміють?
– Є й інший аспект – політичний. Гадаю, саме Російській Федерації сьогодні було б вигідно ліквідувати українські органи влади на ТОТ. Вони б тоді мали всі підстави легалізувати власні державні утворення на тимчасово окупованих територіях. Вони стежать за діяльністю військових адміністрацій населених пунктів. І ця вся дискусія навколо ліквідації військових адміністрацій окупованих територій, вона їм на руку. Вони цьому радіють. Я ж кажу, що в політичному сенсі це буде дуже помилкове рішення. З одного боку, ми, умовно кажучи, відмовляємося від окупованих територій. Друге – ми даємо окупантам підстави легалізувати власні органи влади на окупованих територіях. Буквально кілька тижнів тому була інформація, що знову звільнена Греківка третім армійським корпусом, можливо, будуть подальші звільнення, можливо, через кілька місяців буде звільнено Сватове, умовно кажучи. І що тоді ми будемо робити? Знову видумувати якийсь велосипед, щось нове створювати? Тому, я ж кажу, на цьому етапі, поки не зрозуміло, в якому форматі буде завершення цієї війни, я думаю, що мови саме про ліквідацію бути не може.
Начальник Сіверськодонецької районної адміністрації впевнений, що питання оптимізації, скорочення розглядати можна, але ліквідація буде недоречною. Тієї економії, про яку багато народних депутатів розповідають – її не буде. На фоні всіх видатків державного бюджету видатки на утримання адміністрацій окупованих територій складають незначну частину. А от якщо зараз розпочати процедури ліквідації, то це все одно потребує додаткових грошей і додаткових зусиль.
– Що робити з майном, що робити з юридичними особами? Немає процедури ліквідації юридичних осіб, я не кажу про органи влади, а про наші комунальні установи, заклади, підприємства. Тому тут дуже багато проблем, і я думаю, що вирішувати ці проблеми без контролю над територіями практично неможливо відповідно до чинного законодавства, – каже Роман Власенко.
Олексій Харченко
Підсумував начальник Луганської ОВА Олексій Харченко:
– У період повномасштабного вторгнення, – нагадав він, – військові адміністрації Луганщини першими прийшли на допомогу нашим ВПО. Це стосується і евакуації (а в деяких громадах Сватівщини вона тривала кілька років), і адаптації в безпечних регіонах. Саме військові адміністрації були ініціаторами відкриття хабів у багатьох регіонах країни. Саме завдяки їм тисячі луганчан отримували вкрай необхідну допомогу. І отримують досі. Не кажучи вже про адміністративні послуги та програми грошової підтримки незахищеним верствам населення. У низки громад, які не повністю окуповані, є можливість допомогти людям з отриманням житлових сертифікатів. І це може зробити тільки місцева влада. А по-друге, місцеві військові адміністрації, крім управлінської функції, виконують ще одну – і теж важливу: вони є інституційним голосом кожної громади.
Це є доказом того, що громада існує, що держава не відмовилася від цих територій, що Луганська Земля – це Україна.
Фото автора та Луганської ОВА
Луганщина Тимчасова окупація Тергромада Непідконтрольна територія Військова адміністрація
Джерело: www.ukrinform.ua