З реанімації до материнських рук: розповіді про жінок, чиї немовлята з'явилися на світ раніше терміну в одеському пологовому будинку №5.

17 вересня в усьому світі відзначається Міжнародний день передчасно народжених малюків або малюків-"кваплів". Надія, Тетяна та Вікторія – матері, які народили завчасно. Їхні перші діб їхні немовлята провели в інтенсивній терапії та спеціалізованих інкубаторах. Дітки набирали масу та виростали в пологовому будинку.

Вікторія та її синок Данило

Вікторія нині повернулася до пологового будинку з щастям — її син Данило, який з’явився на світ з вагою 1,4 кг, вже здоровий та бадьорий. Жінка пригадує, як через різке погіршення самопочуття доктори прийняли рішення про негайний кесарів розтин. Хлопчика відвезли до реанімації одразу після народження. Саме там він перебував свої перші тижні, поки поступово додавав у вазі.

"Було ухвалено лікарем рішення, що може розпочатися крововилив, і необхідно швидко робити кесарів розтин. Він народився зовсім крихітний — 1 кілограм 400 грамів. Нас забрала Марина Іванівна до інтенсивної терапії та виходжувала до 2 кілограмів 300 грамів та відправила додому… Тепер ми вже великі, все гаразд: повзаємо, сидимо, вередуємо, показуємо характер", — говорить Вікторія.

Вікторія та її син Данило. Суспільне Одеса

Найбільш важким для неї був період розлуки. Жінка згадує, найбільше мріяла взяти дитину на руки, як інші породіллі:

"Той період був дуже складний, тому що нас розлучили, ми окремо мешкали… Я приходила до нього, відвідувала. Ми бачилися щодня або навіть по шість разів на день. Його там годували, тому що на ручки не давали, він був надто маленький… А вже коли він підріс, віддали мені на руки. Це був важкий період, але воно того варте", — розповідає мама.

Син Вікторії Данило. Суспільне Одеса

Надія та її син Мірон

Надія згадує, що Мірон ще під час виношування розвивався повільно. Лікарі застерігали, що він народиться дуже маленьким, і так і сталося — 1,7 кг при зрості 40 сантиметрів. Жінка гадає, що на дитину вплинули стреси та хвороба, яку вона перенесла в часи війни.

"Його забрали. Було дуже тривожно, тому що тільки на наступний день я його побачила. Дали тільки на мить подивитися там, в реанімаційному відділенні. І ти лежиш, переживаєш, як він там, що з ним, тому що дуже-дуже маленький. Хотілося взяти на руки, пригорнути, поцілувати", — каже Надія.

Надія та її син Мірон. Суспільне Одеса

Зараз Мірону потрібна реабілітація: лікарі ретельно спостерігають за розвитком, підбирають живлення та обмежують навантаження. Мама зазначає, що шлях непростий, але радіє кожному новому успіху сина.

"Займаються з ними реабілітологи, неврологи. А так загалом, дитина звичайна. Таким малим не можна великі фізичні навантаження, тому що вони втрачають вагу. Дуже важко її набрати. Лікар нам підбирає там харчування.", — ділиться жінка.

Син Надії Мірон. Суспільне Одеса

Тетяна та її донька Емма

Тетяна чекала на свою доньку багато років — Емма народилася завдяки штучному заплідненню та з’явилася на світ на 33 тижні. Перші хвилини після пологів були найжахливішими, запевняє жінка: вона побачила, як дитину кладуть на реанімаційний столик, під’єднують до апаратів, і лише це видовище змусило її зрозуміти, наскільки битва ще попереду.

"Моя Емма народилася на 33-му тижні з вагою 1,960 кг. Спочатку її поклали на реанімаційний стіл, і вона перебувала під дротами та маскою — це було моторошно. Коли перевели до кувеза, я хоч трохи заспокоїлася. А коли її віддали мені в палату, я нарешті змогла годувати, переодягати та просто тримати поряд", — розповідає жінка.

Тетяна та її донька Емма. Суспільне Одеса

Стан Емми потребував тривалого лікування: гіпоксія, обстеження головного мозку, відкладене щеплення, операція через пахову грижу, перевірка серця. Але тепер, каже Тетяна, донька активно розвивається.

"На початку було багато побоювань. Але поступово все налагодилося, ми пропили всі ліки й зараз чекаємо її перших кроків", — каже мама.

Про діяльність лікарів

Згідно зі словами Марини Ігнатенко, завідувачки відділення інтенсивної терапії новонароджених, таких малюків у пологовому будинку щороку — до 130. Вона стверджує, що команда лікарів працює цілодобово, а сучасне устаткування дозволяє спостерігати за усіма життєвими показниками немовлят кожної секунди.

"У нас буває до 120–130 недоношених малюків на рік — від 22 до 36 тижнів. Є діти з вагою навіть менше кілограма, і ми маємо все, щоб допомогти їм вижити. Новітні інкубатори, апарати ШВЛ, монітори — усе дозволяє контролювати кожну життєво важливу функцію. І найголовніше — більшість цих дітей виростають абсолютно здоровими", — зауважує лікарка.

Марина Ігнатенко. Суспільне Одеса