Регіональні підрозділи Суспільного продовжують фіксувати опір російській агресії та розповідають історії полеглих українських воїнів, щоб зберегти національну пам’ять і допомогти у формуванні культури поваги, згадки та честі.
Читайте також: Для Москви руйнування України — намагання знищити доказ другорядності: Суспільне представило фінальну серію «Останньої війни»
«Такі вирази, як свобода, незалежність, держава, минуле — нічого не значать без імен тих, хто віддав за них життя», — зазначає вдова оборонця Аліна Отземко. Місця вшанування та можливість говорити про своїх близьких дозволяють не тільки переживати горе, але й передавати спогади про них прийдешнім поколінням.
Ми підготували для вас декілька таких розповідей:
- Міцний, як камінь, під час найскладніших завдань, вірний серед ризиків та люблячий вдома, навіки 42-річний. Так про свого чоловіка, командира 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сергія Захаревича, говорить дружина Оксана.
- Дружина Аліна ділиться з Суспільним про свого чоловіка, військового Василя Отземка — він мав змогу залишитися вдома, адже був вчителем, проте добровільно пішов у військо. Загинув минулого року в червні, а його прах не повернули досі. Через суд їй вдалося визнати його померлим та встановити на Алеї Героїв у Корсунь-Шевченківському хрест, який став символічним місцем останнього спочинку чоловіка.
- Подружжя з Волині Валерій і Руслана Левчуки прожили у шлюбі понад 9 років. 23 грудня 2024 року, у 34-річному віці, Валерій загинув у битвах за Україну поблизу Торецька на Донеччині, так і не побачивши третьої своєї дитини, наймолодшого сина.
- Воїн зенітної ракетної Херсонської бригади Дмитро Лозовіцький з Миколаєва під час служби сконструював радіокерований кулемет, який називав мініустановкою ППО. Застосовував її на бойових завданнях близько місяця, доки у пристрій не поцілив дрон. Внаслідок цього загинув і Дмитро.
- «З юних років був поборником за незалежність», — говорить про сина Дмитра народний депутат України трьох скликань, хмельницький «рухівець» Лев Бірюк. У вісімдесятих роках минулого століття разом ходили на проукраїнські зібрання. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення — син пішов воювати. Загинув Дмитро Бірюк під Бахмутом у лютому 2023 року.
Також впродовж 29-31 серпня:
- Суспільне Харків розповість про мінометницю Лялю з київської ТрО. Вона билася в єдиному жіночому мінометному розрахунку бригади. На війну пішла добровольцем разом із чоловіком, вдома на них чекали дві доньки, за якими доглядала бабуся. Команда Суспільного підготувала спогади про загиблого на Харківщині Героя України Сергія Либенського «Глиба», ротного «Хартії», який поліг у липні цього року під Липцями.
- Суспільне Вінниця покаже, як Людмила Кушнір береже згадку про двох загиблих бійців полку «Азов», своїх старших синів. Третій її син, 19-річний Володимир, також у лавах «Азову» нині захищає Україну.
Читайте також: Розслідувачі Суспільного представили роботу на міжнародній конференції у Ризі
Усі матеріали регіональних команд Суспільного та інформацію про розвиток подій дивіться на ютуб-каналах філій та читайте на сайті Суспільне Новини.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з широким охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і загальнонаціональна мережа регіональних каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Тільки перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми транслюємо мовами нацменшин, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіа-спільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Відстоюємо свободи в Україні.
Source: suspilne.media