У п’ятницю, 14 листопада, у львівському театрі "І люди, і ляльки" відбудеться прем’єрний показ спектаклю "Історія балерини та мишеняти на темному горищі". Режисер-постановник вистави — офіцер Збройних Сил України Валерій Дзех.
Як повідомив Суспільному режисер-постановник та діючий офіцер Української армії Валерій Дзех, це його дипломна праця в Харківському національному університеті мистецтв. Після дебюту вистави режисер одразу ж повернеться до своєї поточної діяльності – у лави ЗСУ.
З фабулою авторства Олександра Теодора Попеску "Сонячний промінь" митець познайомився ще у 2012 році.
"Я тоді відчув, що ця оповідь буде зі мною впродовж усього мого життя. Це не вперше, коли я інсценую "Сонячний промінь". Я вдаюся до нього, коли хочу розмірковувати про крихкість, чуйність, любов та перспективи", — зауважує режисер.
Магістерський проєкт Валерія Дзеха присвячено темі адаптації осіб, що пережили військові травми та напружені періоди. І саме ця п’єса, на його переконання, найбільш повно розкриває дану тему.
"Ця інсценізація вирізняється від попередніх робіт, які я вже здійснював. Коли я творив минулі постановки, я не мав уявлення, що таке війна, що таке травма війни. Тепер я усвідомлюю, що це таке. Я розумію, як допомогти людям, щоб впоратися з внутрішніми переживаннями", — констатує він.
Він не ставив спектаклі в цивільних театрах протягом трьох років. Останньою виставою, яку поставив Валерій Дзех перед широкомасштабним вторгненням, був спектакль "Міф про те як Лель не зберіг Оріяну".
"Це п’єса, заснована на давніх українських переказах. Розповідь про те, як необхідно оберігати природу та Україну. Ми поставили її на великій сцені Харківського будинку актора імені Леся Сердюка. 21 лютого ми відіграли фінальний показ перед широкомасштабним вторгненням", — розповідає він.
Широкомасштабний напад застав режисера в Харкові.
"Я мешкаю на Салтівці. Ми виходили з оселі та спостерігали, як виглядають хвостовики ракет з-під землі", — пригадує чоловік.
Валерій одразу ж включився до волонтерського руху. А також, як ляльковод, почав працювати з дітьми з визволених територій.
"Я прибув до дітей з ляльками та звернувся з проханням: допоможіть мені створити історію. У мене були маріонетка хлопчик, маріонетка пташка та маріонетка кіт. Діти почали мені сприяти. Так ми розробили розповідь про те, як приємно, коли хтось піклується про тебе", — ділиться військовослужбовець.
Після звільнення Харківщини ляльковод прийняв рішення приєднатися до лав ЗСУ. Він взяв із собою до війська своїх ляльок.
"Я мав бажання потрапити на Донеччину. Мене прийняли до Сухопутних військ, у піхоту. Я не був військовим до цього. Але тоді я відчув бажання ним стати. І зараз я радий, що став військовим. Скільки я ще служитиму, я не знаю. Цього ніхто не відає", — заявляє режисер.
У війську Валерій Дзех здобув популярність як лялькар та створив неповторні фронтові вистави, які були представлені завдяки ініціативі "Культурний десант" та платформі "Культурні сили України".
"Завдяки Миколі Серзі, який звернув на це увагу та запропонував розширити масштаб, ми створили декілька фронтових вистав, передали їх лялькарям, і вони подорожують та працюють. Або я відвідую заходи у складі "Культурного десанту" та демонструю вистави, або ляльки зберігаються у мене у валізі в підрозділі. Я збираю побратимів, кажу: зараз 15 хвилин культури. Дістаю ляльки, розповідаю їм сюжет, і ми його обговорюємо", — каже він.
Валерій Дзех демонструє виставу товаришам по службі. З особистого архіву Валерія Дзеха
На війні він завжди має з собою сім ляльок-ангелів та одну ляльку-людину.
"Це алегоричні ляльки, створені моєю дружиною. Я показав їх бійцям і запитав: як гадаєте, що з ними можна зробити? Вони відповіли: можна вигадати сюжет. Ми почали вигадувати. Хлопці допомагають мені придумувати фронтові історії", — розповідає Валерій Дзех.
За словами режисера, ці ляльки-ангели оповиті чарівними історіями.
"Я перебував на реабілітації. Зустрівся з товаришами. Дістаю ляльки, показую їх. Один із побратимів стверджує, що він їх вже бачив, та називає місця, де він воював. Я здивувався. А він розповідає, як був на позиціях і побачив, як прямо перед ним щось осяює і до нього прямують саме ці ангели. Інший побратим пригадав, як під час бою янгол витягнув його з окопу. А за декілька миттєвостей туди влучив снаряд. Він каже, що бачив саме таке крило янгола, як у моєї ляльки", — ділиться режисер та офіцер ЗСУ.